Новела

Article on other languages:

• Novela
• Novela_(literatura)
• Новелла
• Novelle
• Novelle
• Novella
• Novela_corta
• Novell
• Nouvelle
• Nobhaileag
• נובלה
• Novela
• Kisregény
• Novella
• 中編小説
• ნოველა
• Novell
• Novelė
• Novele
• Novelle_(proza)
• Nowela
• Novela
• Новелла_(литература)
• Novela_(literatúra)
• Novela_(književnost)
• Новела
• Kortroman
• Novella
• Pitit_roman
• 中篇小說

	del.icio.us
	Digg
	Furl
	Reddit
	Rojo
	Add to OnlyWire

Нове́ла (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Характерні ознаки новели

Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т.д.), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.

Персонажами новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.

Історія жанру новел

Новела з'явилася в 14-16 ст. в Італії, хоча корені її сягають стародавніх літератур Заходу й Сходу. В епоху Відродження новела — це невеличке оповідання, нерідко з гумористичним чи сатиричним забарвленням, що передавало «новини дня» (звідси назва жанру). «Декамерон» Дж. Бокаччо є характерним циклом новел тієї доби. Не без впливу Бокаччо з'являється збірник новел Маргарити Наваррської «Гептамерон» (1558).

У 17 ст. новелу представляє М. де Сервантес («Повчальні новели», 1613). Та найбільшого розквіту досягає вона у 19 ст. Власне, тоді та у 20 ст. продовжують розвиватися її різновиди — психологічна, фантастична, сенсаційна та інші новели. Неперевершеним майстром гостросюжетних новел 19 ст. був П. Меріме («Матео Фальконе», «Таманго», «Коломба», «Кармен»). У російській літературі 19-20 ст. новелу гідно представляють О. Пушкін, І. Тургенєв, І. Бунін, у польській літературі — Б. Прус, Г. Сенкевич, С. Жеромський.

В українській літературі маємо розмаїття жанрових форм новели: психологічну, сенсаційну (В. Стефаник), ліричну Б. Лепкий, соціально-психологічну, лірико психологічну (М. Коцюбинський), філософську, історчину (В. Петров), політичну (Ю. Липа), драматичну (Г. Косинка) та ін. Представлені в українській літературі також лірична повість у новелах (А. Любченко «Вертеп»), алегорична повість у новелах-притчах (Г. Михайличенко, «Блакитний роман»).

Література

• Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 510